Головною метою зараз є знайти місце для ночівлі і приготувати вечерю.
      Не маю нічого проти місцевих жителів, але палатку краще розбивати подалі від населених пунктів та доріг. Був у мене досвід: розбив намет біля самої дороги. Повечеряв, приліг та навіть заснув. Годині в одинадцятій вечора прокинувся від надзвичайного гуркоту, а через мить біля мого намету пролетів автомобіль. Можливо, Ви уявляєте дорогу з кутом нахилу близько 30 градусів, з камінням та ямами. Не знаю, як це диво на колесах не розсипалось. Після цього випадку ближче 10 метрів до дороги намет я не ставлю.
      Знайшов чудову галявину – сінокіс, навколо дерева та дві скирти сіна. Тут і заночую!
      Все прекрасно! Гарячий чай, солодкі сухарики. Хвилина за хвилиною, на дворі вже стемнілося. Гарне зоряне небо, в оточені високих дерев просто заколисувало.

      Та за півгодини після настання повної темряви спокій закінчився. В лісі позаду мене якась істота короткими пробіжками регулярно намотувала круги навколо мого табору. Таке відчуття, що земля, опале листя та дерева ожили та копирсаються в пошуках чогось невідомого. Я поближче підтяг заздалегідь приготовлену палицю і попиваючи чай, косо вглядався в чорні стіни навколо.
      Лишень я подумав що це всі сюрпризи гірського лісу, як простір пронизав крик якихось птахів. Досі не розумію, що спонукає тварину до такої поведінки темної ночі, мабуть охороняє територію…

      Багаття потушив, заліз в намет… Як не дивно спалось досить комфортно, мабуть тому, що я дуже люблю гори.
      Наступний день приніс не менше вражень! Я довго йшов до гори Петрос…

      Зустрічав прекрасні місця…

      Погода надзвичайна! Осінь – найкраща пора року для походу в гори.

      Нарешті Петрос підкорено. Мої почуття на вершині неможливо передати словами. Відчуття простору та безкінечні горизонти навкруги – ПРЕКРАСНО!!!

      Час спускатися, і рухатись в бік «перемички» - це місце між Петросом та Говерлою. До речі, ліси в цих місцях дуже гарні: дерева зелені ніби пофарбовані, а земля поросла мохом та грибами – КАЗКОВІ КАРТИНИ!

      Знову проблема ночівлі. Попереднього разу, коли я був в горах з друзями, ми ночували в недобудованому будиночку під Говерлою. Ви мабуть вирішите, що я «нагнітаю», але цілу ніч по горищі бігало і стукало дещо…
      Цього разу мене зустрів дядько Іван – місцевий гуцул. Він запропонував мені за 25 гривень переночувати у вже обладнаному домі з пічкою. Де ж можна від такого відмовлятися?
      Більш гостинних людей я не зустрічав ніде! За 25 гривень мене нагодували мамалигою та напоїли червоним вином. Вогонь горів майже до ранку тому такої теплої зустрічі я не забуду ніколи.

      День почався досить цікаво. Далеко в лісі ревів олень – так сказав Іван. Пообідавши мене пригостили ягодами «ґоґодзами» - це дуже смачні та лікувальні ягоди, і як знову ж сказав Іван - дуже дорогі. Наукова назва цих ягід – брусниця звичайна (Rhodococcum vitis-idaea (L.) Avr.).

      Нарешті я вирушив до підніжжя Говерли.

      Гора Говерла – найвища вершина в Україні висотою 2061 м.

      Радує те, що дійсно прибрали все сміття з вершини, але негативне враження від відношення «свин-туристів» до наведеної чистоти. Знову пляшки та папірці.
      В цілому дуже гарний похід. Вражень повно. Рівень задоволення зашкалює!!!

      Подорожуйте по Україні, а особливо по Карпатах!