Жирафи – їх життя і роль в історії теорії еволюції
Жирафа (Giraffa camelopardalis (Linnaeus, 1758)) – найвища серед сучасних наземних тварин на планеті. Найближчим її родичем є окапі – «жирафа з короткою шиєю». Обидві ці тварини є єдиними представниками своїх родів.
Зріст жирафи
Новонароджене жирафеня має висоту близько 1,9 метра і важить 50-68 кілограмів. В перший рік життя тварина виростає ще на 1,2 метра. Дорослі особини мають зріст від 4 до 6 метрів, тоді як їх найближчі родичі окапі – лише близько 1,6 м.
Довжина навіть однієї ноги жирафа є більшою, ніж зріст багатьох людей – близько 1,8 метра. Такі довгі ноги дозволяють тваринам бігати зі швидкістю 56 км/год на коротких відстанях і 16 км/год на великі відстані.
Високий зріст та відмінний зір допомагають жирафам легко виявляти наближення хижаків на досить далеких відстанях. Деякі вчені вважають, що інші тварини, такі як антилопи, зебри, гну часто збираються біля жирафів щоб скористатися їх здатністю бачити небезпеку на відстані. Отож жираф може вважатися системою раннього попередження африканських лук.)
Спосіб життя
Як правило, ці чарівні тварини бродять на відкритих луках Африки в малих групах або поодинці.
Самці іноді б’ються використовуючи свої довгі шиї і голови. Але такі поєдинки, як правило, не є небезпечними і закінчуються відступом слабшого самця.
Навіть язик у жирафа довгий! 53-сантиметровий язик допомагає їм зривати смачні шматочки з верхівок їх улюблених акацій. Жирафи їдять більшу частину часу (16-20 годин щоденно) та, як і корови, відригують їжу і жують жуйку. З’їдають до 30 кг листя щодня і щоб знайти достатньо їжі повинні подорожувати на сотні кілометрів.
Зріст жирафа може завдавати йому і незручностей – коли тварини йдуть на водопій вони повинні розставляти ноги на велику ширину і нахилятися в незручному положенні, адже їх шия занадто коротка щоб дістати до землі. Така поза робить їх беззахисними перед левами та леопардами. Тому п’ють вони один раз в декілька днів, а більшість вологи отримують з соковитих рослин.
Самки народжують стоячи. Їх малюки переносять досить грубий прийом у цьому світі падаючи з висоти більш ніж 1,5 метра на землю. Через півгодини після народження малюк уже тримається на ніжках, а через 10 годин – бігає.
Звідки взялась і навіщо така довга шия?
Шия жирафи має 7 хребців, довжина кожного з яких близько 25 см.
Насправді з ссавців лише окапі і жирафа мають настільки коротку шию, що не можуть досягнути ротом до землі і змушені для цього ставати на коліна або розчепірювати ноги.
Після того, як вчені почали думати про тварин з точки зору еволюції, жираф став бажаним і, здавалося б, простим прикладом теорії еволюції.
Один з перших еволюційних мислителів, Жан-Батист Ламарк в його головній роботі «Філософія зоології» (1809) запропонував короткий опис того, як еволюціонували жирафи. Він припускав, що протягом багатьох поколінь звичка постійно тягнутися до високих дерев як основного джерела їжі, привела до подовження їх ніг і шиї.
Трохи більше шістдесяти років потому, Чарльз Дарвін прокоментував еволюцію жирафа в шостому виданні (1872) своєї фундаментальної роботи «Походження видів». Він наводив цей вид тварин як чудовий приклад розробленої ним теорії еволюції: періоди засухи в і так посушливих умовах Африки надавали перевагу вищим тваринам, які витісняли інших, досягаючи листя яке знаходилось на вищих гілках. Ці особини були найкраще пристосовані до умов природного середовища і передавали свої ознаки нащадкам.
Але ця точка зору відхиляється більшістю дарвіністів сьогодні. Вони стверджують, що уявлення Дарвіна і Ламарка щодо еволюції жирафа були вельми спекулятивними. Ідея, що ці тварини мають довгі ноги і шиї, щоб досягати до листя на вершинах дерев здається правдоподібною і навіть переконливою, до тих пір, поки не брати до уваги спостереження за їх поведінкою та екологією.
Ось кілька з спостережень, що заперечують теорію Ламарка і Дарвіна:
1.Так як вищі особини були і важчими, то в часи посухи вони потребували більше їжі ніж їх менші родичі. Також абсурдним є твердження, що під час посухи тільки найвищі гілки дерев могли служити джерелом корму. Якби це було б так, то такі тварини як антилопи вимерли б від нестачі харчів.
2.Самки нижчі від самців в середньому на один метр, а їх малюки ще нижчі. Вони також мали б загинути через недостачу кормів.
3.Якщо жирафи еволюціонували, поїдаючи листя на високих гілках в часи посухи, щоб уникнути конкуренції, то логічно було б припустити що й надалі вони повинні харчуватись лише на великих висотах. Як свідчать спостереження, самці харчуються на «класичній» висоті близько п’яти метрів, а от самки сімдесят відсотків часу харчуються на висоті живота або нижче.
Інші дослідження свідчать що під час посухи тварини мігрують в низькі долини та прибережні ліси, де харчуються на рівні плечей або нижче. А п’ятдесят відсотків часу вони споживають листя на висоті двох метрів де також харчуються геренук і куду.
4.Є й інші способи досягти найвищих гілок дерев. Наприклад, кози вилазять на верхівки дерев і при цьому є більш гнучкими і менш високоспеціалізованими ніж жирафи. Геренуки, антилопи часто стають на задні ноги і при цьому досягають листя на висоті двох метрів і вище.
Протягом двадцятого століття вченими було зроблено ще кілька спроб пояснити походження довгої шиї та ніг жирафа, але всі вони не є досить обґрунтованими, тому на сьогодні питання залишається відкритим.
Жирафи і мистецтво
Про жирафа написано багато віршів і пісень, намальовані картини, вони навіть зображені на перших єгипетських гробницях.
Картина невідомого художника (кінець вісімнадцятого-початок XIX-го століття) в музеї Ботанічного саду в Парижі, Франція.
Ці тварини впливали на уяву митців і в 20 столітті. Найбільш відомим російськомовним віршем у якому фігурує ця тварина є «Жираф» Миколи Гумільова (Николай Гумилев, 1908)
Цікаві Факти
•Середня тривалість життя в дикій природі – 25 років.
•Висота від 4 до 6 м.
•Вага від 794 до 1270 кг.
•Вага серця до 11 кг – найбільша серед усіх наземних ссавців. Воно перекачує 60 літрів кожну хвилину. • Кро’яний тиск у жирафа в два рази більший ніж у людини.
•На сьогодні існує єдиний вид роду, який поділяють на 9 підвидів, що можуть вільно схрещуватись між собою.
•Спеціалісти НАСА провели дослідження кровоносних судин в ногах жирафа, щоб отримати інформацію для конструювання космічних скафандрів.
•Жирафи вже вимерли принаймні в семи країнах Африки.
•Так само як відбитки пальців людини, малюнок шкіри кожного жирафа – індивідуальний.
•Самці і самки мають «ріжки» вже при народженні. На відміну від інших тварин, вони утворені із хрящової тканини та все життя покриті шкірою та шерстю. Коли жирафеня народжується «ріжки» ще не прикріплені до черепа та з часом вони займають правильне положення і твердіють.
