Усть-Путила – село розміщене в Путильському районі Чернівецької області на заході України поміж мальовничих гір.
      Дуже гарні краєвиди наповнюють пейзаж. Хоча і життя тут не легке, оскільки щоб переміщатись по таким пагорбам потрібна значна затрата сил, але люди щасливі та говіркі. Хатки розляглися на вершинах пагорбів поміж височезних смерек, виблискуючи дерев’яними віконцями. Де-не-де пасуться вільно гуляючі корови, граючи дзвониками на шиях. Життя в селі Усть-Путила спокійне і розмірене.

      Моя подорож розпочалася на кордоні між селами Мариничі та Усть-Путила. Тут перед мостом є дорога вгору повз старенькі будиночки та пасовища. Гірська рослинність відрізняється від рівнинної. Основною перевагою на мою думку є те, що трава тут низька і чагарники слабо розвинені, тож якщо не зважати на кут нахилу ходити тут легко і приємно.

      Тваринний світ навіть в ці вже не літні дні просто буяє. Десятки метеликів літають над головою та різні комахи повзають по траві в пошуках їжі.

      Зустрілась мені також і володарка поля Гадюка звичайна (Vipera berus), яка намагалась заховатися в кущах афин (ягода афина – це дуже смачна і корисна рослина). Думаю вона злякалась більше ніж я, хоча і зайняла позицію для нападу.

      В лісі проростають багато видів грибів. Деякі з них їстівні, а деякі дуже отруйні. Але і ті і другі дуже гарні. Я назбирав ціле відро підберезовиків та білих грибів. СМАЧНІ Ж ВОНИ..!

Найбільше вразило одне місце в лісі. Поміж дерев, очевидно відпочивали люди. Багаття ретельно обгороджене камінням. Вразило те, що навколо колишнього багаття не виявлено жодного папірця чи пляшки. ЦЕ ПРИКЛАД ВІДПОЧИНКУ В ЛІСІ!

В траві на полі майже на вершині в поле зору потрапив величезний коник довжиною 6-7 сантиметрів. Тваринний світ Усть-Путили просто вражає.

На вершині пагорба відкрився прекрасний краєвид на Путильський район та сусідню Івано-Франківщину. Вражає те, що навіть тут, далеко від центру села, на крутих схилах, живуть та працюють люди.